Через читання – до інформації, знань, духовності

          Cьогодні юний читач – якісно новий тип читача. Змінилися дозвіллєві переваги дітей, їхні пізнавальні і читацькі інтереси, джерела одержуваної інформації. Дитина не перестає читати – просто її читання стає іншим, а саме: більш індивідуальним, прагматичним, інформаційним і поверхневим.

   Одним із "винуватців" відлучення дітей від дозвіллєвого читання називають комп'ютер – цей неперевершений компаньйон в іграх і пошуку цікавої інформації. Втім, краще не обвинувачувати ЕОМ у витісненні книги, а використовувати його на користь читанню. 

      Комп'ютер для бібліотекаря – це засіб та інструмент швидкого, точного, повного отримання інформації. Завдяки комп'ютеризації стало більш очевидно, що бібліотека – центр збереження і поширення не тільки самих документів інформації, а й орієнтир для читачів у пошуку інформації про документи, навіть тих, яких немає у наявності. 

       Крім того, комп'ютер – це привабливий для дітей технічний засіб, ще один із шляхів залучення до бібліотеки, засіб пробудження інтересу до книги, до пізнання. Адже від знайденої за допомогою комп'ютера інформації читачі потім переходять до книжкових полиць. 

     Такий своєрідний міст між віртуальним світом і реальною бібліотекою сприяє росту її популярності, поєднуючи старі форми з новітніми інформаційними технологіями, перетворюючи бібліотеку в особливе інтелектуальне середовище, що спонукає до здобуття знань. Отже, поєднання традиційних заходів з інноваційними формами роботи  сприяє залученню дітей до читання, адже

“Читання – шлях до успіху ”.

Творча майстерня "КНИЖКОВА ЛІКАРНЯ"

Для книг, яким потрібні ліки гарні,
Відкрилась книжчина лікарня.
Лікарем стане кожен із вас
У вільний день, у вільний час.

Книжки – як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди можуть хворіти. А захворівши, потребують лікування. І в нашій бібліотеці розпочинає роботу майстерня «Книжкова лікарня», тут надають допомогу «потерпілим». Звідси старі, зіпсовані книжки виходять такими приємними на вигляд, що їх відразу хочеться взяти до рук і почитати. Клей, картон, ножиці – ось основні інструменти, за допомогою яких «лікують» книги.

В Підкамінській селищній бібліотекці  відкрито тематичну виставку          

   «Нам берегти тебе, соборну і єдину» 

присвячену 97-й річниці Дня Соборності України. На виставці представлено

художню,  документальну,  довідкову літератури, статті  із періодичних видань.

 

Головою Бродівської РДА на Львівщині призначено Ореста Цигилика

Детальніше: http://varianty.lviv.ua/31859-u-brodakh-zminyvsia-holova-rda

Великі твої жертви, Україно!

Крижаний горевій – зброя сили лихої:

Осипається листя, укриває поля,

Над скорботним безмежжям України Святої

Віє Голоду Пам`ять, завмирає земля...

     День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Завідувач Підкамінською селищною бібліотекою Марія Ярославівна Беньдюк підготувала книжкову виставку «СКОРБОТНА ПАМ'ЯТЬ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЬОГО». Виставка містить видання, що інформують про події найжорстокішої трагедії українства – Голодомору 1932-1933 р. р. і має чотири розділи:

- СКОРБОТНА ПАМ'ЯТЬ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЬОГО
- ГОЛГОФА ГОЛОДНОЇ СМЕРТІ
- НЕ ЗГАСНИ, СВІЧО ПАМ'ЯТІ
- ГОЛОДОМОР 1932-33 Р.Р. – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

     Книжкова виставка «СКОРБОТНА ПАМ'ЯТЬ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЬОГО» ще раз закликає кожного згадати ті трагічні для України роки та помолитися за кожну безневинно загублену душу.

      ЛЮДИНА ЕПОХИ

«Я так дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, хто плаче, – потішити кожного, хто сумує, – покріпити кожного, хто слабкий, – оздоровити кожного, хто хворий, – просвітити кожного, хто темний… Я хотів би стати всім для всіх, щоб всіх спасти…»  

                                                                                       Андрей Шептицький  

     В Україні триває Рік Андрея Шептицького. З цієї нагоди у школі відбувся захід, присвячений 150-річчю від дня народження Митрополита, підготовлений учнями 6-го класу під керівництвом класного керівника Іванни Степанівни Мартинюк. Захід розпочався із благословення о. Михайла Бакая. Діти підготували вірші та цікаву розповідь про життєвий і творчий шлях Шептицького. Крім цього, учні поставили інсценівки про те, як малий Шептицький просив дозволу у матері стати священником. Також, концерт був насичений піснями у виконанні учасників.

     Бібліотека, долучаючись до такого повчального заходу, представила книжкову виставку «ЛЮДИНА ЕПОХИ», яка містить у собі статті, документи, фотографії, листи, нариси про життя і діяльність Андрея Шептицького. Окремо треба наголосити про його працю «Як будувати рідну хату». У такий складний для українського народу час вона є дуже актуальною і повчальною. Митрополит за своє життя не збудував жодної церкви, бо вважав, що головне не кам'яні мури, а головне – це людина і віра в Бога. Нам треба віддати честь і відповідно оцінювати Митрополита Шептицького серед своїх і чужих: Йому на славу, Батьківщині на користь, а майбутнім поколінням на зразок. 

Рідна мово моя! Ти душа України,

Ти в мені гомониш, як потік буйних вод.

Треба сіять в серця твої чисті зернини,

Щоб навіки воскрес український народ!

     Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання.

     Національна мова – це здобуток культури, духовної діяльності певного народу, але й водночас і здобуток культури всього людства.

     Доля української мови сумна і героїчна водночас.

 «Чорні дати» історії на шляху до незалежності мови:

1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

1769 рік – видано розпорядження Російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 рік – зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організували видатні діячі української культури.

1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 рік – закрито всі українські театри.

1908 рік – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».

1914 рік – російський цар Микола ІІ забороняє українську пресу – газети і журнали.

1923 рік – початок відродження української мови після проголошення ХІІ з’їздом РКП (б) коренизації.

1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови у школах і поділ класів на дві групи – російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на задній план, що позначається ще й сьогодні.

     І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

     Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, з любистку, м’яти, з роси, з дніпровської води, євшан-зілля, від зорі й місця народжена.

Воскреси! Повернися! Відродися!

     Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку, возвелич, порятуй народ її навіки.

«Молитва до мови» К.Мотрич.

     Бажаємо всім нам бути патріотами своєї Батьківщини, берегти і примножувати скарби нашої солов’їної мови.